Публікації

БАТЬКИ НА КАРАНТИНІ: «ПРОШУ ЗАРАХУВАТИ ДНІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДО МОГО ТРУДОВОГО СТАЖУ, ТЕПЕР І ПЕДАГОГІЧНОГО»

БАТЬКИ НА КАРАНТИНІ: «ПРОШУ ЗАРАХУВАТИ ДНІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДО МОГО ТРУДОВОГО СТАЖУ, ТЕПЕР І ПЕДАГОГІЧНОГО»

Українські школярі цього навчального року вже не повернуться до звичного навчання у школах. До кінця травня заняття будуть проводити в дистанційній формі. Ось тільки як організувати дистанційне навчання, школам до пуття так і не пояснили. У результаті  – кожен викручується так, як може, і часто тягар освітнього процесу лягає на плечі батьків.

Настрій у батьківських чатах коливається від жартів на межі істерики до панічних атак. Як з′ясувалося, наша система освіти зовсім не готова до переходу на дистанційне навчання. Також виявилося, що не всі вчителі в районах забезпечені персональними комп'ютерами та безперебійним доступом до інтернету. Крім того, не всі вміють користуватися програмним забезпеченням для онлайн-уроків.

«І ви вважаєте, що наші вчителі, більшість із яких довіряють тільки паперовому щоденнику, знають, що таке “стрім” та “зум”?» – дивуються  деякі батьки.

На практиці дуже часто дистанційне навчання зводиться до того, що вчителі пишуть завдання у вайбері, а діти їх виконують. Однак до домашньої додається і класна робота. Тож опановувати нові теми дітям доводиться в найгіршому випадку самотужки. 

Інша проблема – діти не вміють працювати самостійно, їм складно сприймати інформацію та концентруватися на онлайн-уроках. Під час занять потрібен так званий «цербер». І якщо раніше контроль за дисципліною у класі лягав на вчителя, то тепер цю функцію взяли на себе батьки.

«Діти звикли до контролю, тому їм не вистачає наглядача. Цю роль виконує дружина. Більшу частину дня вона тепер витрачає на шкільні заняття», – ділиться враженнями від дистанційної освіти Сергій з Олександрівки.

Влада звітує, що процес дистанційного навчання налагоджений і уроки проходять успішно, але батьки, які залишилися сам на сам із проблемами, явно з цим не згодні. Мережею шириться жарт однієї з мам: «Прошу зарахувати дні дистанційного навчання до мого трудового стажу, тепер і педагогічного».

«Ми кричимо про те, які чудові реформи провели у сфері освіти, а тепер ще і як добре ми налагодили дистанційне навчання. А насправді – звалили все навчання на батьків. І взагалі-то, з'ясувалося, що діти вчитися не вміють, а школа фактично  продовжує працювати за стандартами минулого століття: прочитати лекцію, змусити її визубрити та переказати. Діти не вміють працювати з інформацією, не вміють аналізувати, робити висновки, прогнозувати результати, ставити запитання. Криза реально розставила багато речей по місцях та винесла назовні все, що так довго намагалися приховати», – висловилася у своєму дописі громадська активістка, юристка та за сумісництвом мама школяра Інна Полякова.

Безумовно, усе індивідуально. Деякі батьки зазначають, що з дистанційним навчанням проблем не виникає, але, на жаль, це не є правилом.

Який же можна зробити висновок? Цей карантин став уроком і для вчителів, і для батьків, і для учнів. Світ змінюється, і можуть настати часи, коли дистанційне навчання стане регулярним. Тож технології треба відпрацьовувати, і тоді «традиційні» шкільні карантини більше не перетворюватимуться на додаткові канікули.

Крім того, дистанційне навчання могло б стати прекрасним розв’язанням проблеми освіти сільських дітей, які не можуть потрапити до хороших шкіл та до кращих учителів. Але для цього треба забезпечити села швидкісним інтернетом. Це простіше, ніж забезпечити кожну із сільських – нехай навіть опорних – шкіл висококваліфікованим педагогічним складом.

Однак головне питання навіть не технічне. Те, про що досі говорили переважно експерти, стало помітно абсолютно кожному з батьків: наша освіта відстає від життєвих реалій. Тому і за формою, і по суті  давно потрібно переглянути навчальні програми й шукати нові форми подачі матеріалу. 




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!