Публікації

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ: ЇХ ЗАЛИШИЛОСЯ 13, І ВОНИ ПРОСЯТЬ БЕРЕГТИ МИР

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ: ЇХ ЗАЛИШИЛОСЯ 13, І ВОНИ ПРОСЯТЬ БЕРЕГТИ МИР

Шановні жителі Лиманського району! Cьогодні ми відсвяткуємо 75 років із Дня Великої Перемоги. Дев’яте травня – день пам’яті й скорботи, день радості й суму, бо перемога у Другій світовій війні дісталася людству великою ціною – мільйонами втрачених життів та зламаних доль. 

Із кожним роком усе більше йдуть у небуття ті, хто має безпосереднє відношення до тих драматичних подій. У Лиманському районі наразі лишилося всього 13 ветеранів, які брали участь у бойових діях тієї страшної війни.

Серед небагатьох живих героїв, кому поки ще можна низько вклонитися, – Віра Георгіївна Бенько (Переможне), Анатолій Володимирович Березовський (Першотравневе), Дідім Вадимович Верніков (Фонтанка), Іван Якович Волков (Фонтанка), Євдокія Миколаївна Гвоздь (Визирка), Микита Микитович Димитров (Красносілка), Ніна Василівна Мерчук (Трояндове), Ольга Дем'янівна Мотигіна (Крижанівка), Петро Петрович Мєлєєв  (Доброслав), Олексій Васильович Плотніков (Крижанівка), Петро Арсентійович Скорощока (Сичавка), Семен Павлович Стребков (Крижанівка), Микола Назарович Єгупов (Крижанівка).

Усі вони пішли на війну зовсім юними, багатьом із них не було навіть 18 років. Повернувшись живими, вони допомагали відновлювати країну з післявоєнної руїни. Зараз їхнє життя тихе й розмірене, лиш щороку у травні вони дістають з оксамитових коробочок та надягають свої ордени та медалі.

Редакція газети «Лиманські факти» щиро вітає всіх зі святом Великої Перемоги! Із трепетом святкуємо, пам’ятаємо й шануємо всіх, хто боровся за мир на передовій та безупинно трудився в тилу. Дякуємо за вашу мужність і стійкість та низький вам уклін за ваш великий подвиг. І на 75-у річницю свята Великої Перемоги пам’ятаймо: ніколи знову!

Лише той, хто пізнав війну, знає справжню ціну миру. Кореспонденти газети «Лиманські факти» поговорили з ветеранами, які як ніхто інший розуміють значення цього вислову. Ми попросили їх подумки повернутися в той далекий травень 1945 року й дати настанови молодому поколінню.

Петро Петрович Мєлєєв зустрівся з війною у 15 років, його зарахували до лав танкової бригади. Бойовий шлях рядового Мєлєєва почався на Ляушанському кордоні та закінчився в Берліні вже у званні старшого сержанта. За битву під Сталінградом Петро Петрович нагороджений орденом Червоної Зірки, а також орденом Вітчизняної війни та медалями. Після закінчення війни він залишився служити в армії.

«Головне – бути патріотом своєї країни. Хлопцям необхідно завжди бути готовими стати на захист своєї Батьківщини. Мир потрібно берегти, тому що ціна заплачена немислима», – звертається до молоді Петро Петрович Мілєєв.

Олексій Васильович Плотніков із 1943 року воював у військах II Українського фронту у складі 71-ї піхотної бригади. У 1944 році брав участь у форсуванні Дніпра і був важко поранений. До сьогодні Олексій Васильович вважає, що дивом залишився живий, оскільки з усієї бригади, чисельністю понад 3 тисячі осіб, у тому жорстокому бою вижили не більше 20 осіб. За бойові заслуги О. Плотніков отримав орден Вітчизняної війни II ступеня та безліч медалей, серед яких є особливо цінна для ветерана – медаль «За оборону Києва». 

«Молодь повинна пам'ятати й усвідомлювати, якою ціною далася нам ця Перемога. Потрібно любити Батьківщину так несамовито, як любили її ми. Якщо є така сильна любов до своєї країни – тоді нічого не страшно, кого хочеш можна перемогти», – наставляє молоде покоління полковник Плотніков.

Семена Павловича Стребкова у  1943 році призвали до війська II Українського фронту у складі Курсько-Шевченківського угруповання. Оскільки Семен Стребков мав звання молодшого лейтенанта, його призначили командиром взводу. День Перемоги у 1945 році він зустрів в Угорщині. Нагороджений орденом Червоної Зірки та орденом «За мужність», має бойові медалі «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

«Я хочу не наставляти, лише хочу попросити молоде покоління берегти мир в Україні. Благаю вас, молоді люди, цінуйте мир і це свято, зберігайте пам'ять про минулу війну. Любіть життя, воно недовге, роки швидко пролітають, і краще жити під мирним небом», – щиро звертається Крижанівський ветеран.

Окрім 13 безпосередніх учасників війни, у Лиманському районі проживає 397 дітей війни. Троє із них пройшли справжнє пекло: Валентина Сафронівна Хромець (Кордон), Галина Йосипівна Орлович (Курісово), Віктор Андрійович Крупицький (Першотравневе). Ще дітьми їх вивезли до  Німеччини на роботи, і тільки після перемоги вони змогли повернутися на Батьківщину.

Cвяткування 75-річчя Великої Перемоги у 2020 році обмежене карантинними заходами. Однак ніщо не може завадити вшанувати пам’ять загиблих та висловити повагу і вдячність ще живим ветеранам війни. В усіх селах і селищах Лиманського району 9 Травня проведуть церемонію покладання квітів із дотриманням усіх вимог карантину, а ветеранів привітають у їхніх домівках. Із районного бюджету кожен учасник війни отримає грошову допомогу в розмірі 3000 грн та подарунки від місцевих адміністрацій.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте!


Галерея




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!