Публікації

ДОБРОСЛАВСЬКИЙ РИНОК – ТЕРИТОРІЯ ВЗАЄМОВИРУЧКИ Й ДОВІРИ

ДОБРОСЛАВСЬКИЙ РИНОК – ТЕРИТОРІЯ ВЗАЄМОВИРУЧКИ Й ДОВІРИ

“ Що я можу вкрасти на ринку?!” – ця фраза з легендарного фільму “Гараж” згадалася після знайомства зі старожилами ринку в Доброславі. Склалося таке враження, що на відміну від стереотипів радянських часів, тут працюють найчесніші люди – про всяк випадок набагато чесніші, ніж у високих владних кабінетах. Продавець і покупці в один голос нам говорили, що скуповуються тут роками і довіряють один одному. У чому ж секрет Доброславського ринку?

Доброславський ринок вважається головним у всьому Лиманському районі. Сюди в базарний день з’їжджаються господині з найвіддаленіших куточків району. Це стає помітно ще за парканом: зрання від автостанціі в його бік стікаються потоки людей, а машинам взагалі й годі сподіватися на місце для паркування поряд, залишати свої автівки доводиться деінде.

Уже біля входу до ринку натрапляємо на помітний ажіотаж біля лотка з цукерками – люди активно готуються до проводів. Обираючи цукерки, покупці не забувають ділитися між собою і рецептами страв до пасхального столу. У першу мить навіть забуваєш, що наші відвідини ринку припали на найгарячіший передвиборчий період.

Та то було тільки перше враження. На протилежному боці, у відділі овочів та фруктів, атмосфера протилежна: тут панують розмови про політику. Дискутують в основному продавці, але іноді до них долучаються й покупці, які між ділом не забувають  поцікавитися товаром.

-Ти чув, як наш вашого “здєлав”?

-Та хто ще кого “здєлав”!

Торгівля йде під дружні, хоча й навколополітичні, жарти.

Атмосфера здається настільки душевною, що хочеться залишитися й наслоджуватися бесідою, а заодно й куштуванням – тут таке дозволяється. Та й під весняним сонцем усі ці помідори та огірки так виблискують, що не спробувати їх було б злочином.

Поряд продається мед. Його теж можна скуштувати, але чоловік, який у  цей час купує мед, цього не робить. «Я ж купую тут регулярно і вам довіряю!» - вигукує   усміхненій продавчині, уже йдучи до виходу.

Взагалі, постійні покупці тут не рідкість, як і «постійні продавці».

Пані Марія – “старожилка ринку”. Як каже сама продавчиня, торгує тут вона «ще з часів союзу». На роботу пані Марія щодня приїздить із села Ониськове, що за 28 кілометрів від Доброслава. Каже, що головна проблема – дороги.

«Дорога до с. Кірове нормальна, а ось далі вже гірша. У бік Ониськового 800 метрів «підремонтували»,  і на цьому поки що все», - говорить Марія і додає, жартуючи: «Чекаємо парламентських виборів».

Взагалі, зі слів  нашох співрозмовниці,  працювати їй подобається. Тут вона має постійних сусідок, вони завжди допомагають одна одній: можуть і за товаром подивитися, і допомогти розкластися. Щодо тотального підвищення цін на продукти, пані Марія говорить досить стримано: «У нас такого немає. Якими ціни були, такими й залишаються. Молоді, навпаки, ставлять у себе ціни нижчі, аби залучити більше покупців. Можливо, це і правильний підхід».

Проте сама Марія від цього не страждає: говорить, що  покупців у неї достатньо, є серед них і постійні. Зокрема, багато одеситів, які проїжджають  через Доброслав на дачі, не забувають завітати і на місцевий ринок. Асортимент у Марії  різноманітний: від зеленої цибулі до горіхів - -усе, що вдома є».

Під час спілкування з  нами пані Марія вже збиралась додому: їй зателефонував односельчанин, який саме їхав до Ониськового, і запропонував підвезти жінку – тут прийнято допомагати одне одному.

Є своя «старожилка» і в м’ясному корпусі. На наше запитання,  чи давно пані Євгенія працює на ринку, вона одразу ж поправила нас: «Я тут не працюю, я торгую. Торгує Євгенія вже 14 років. Вона – теж не місцева, приїздить у Доброслав із Новомиколаївки, що за 30 кілометрів. Жартує, що живе близько, а як навпростець пішком бігти, то й взагалі швидко дістатися можна. «Дороги страшні, але автобуси їздять, - говорить наша співрозмовниця, - а це вже добре. Від Петровки до Новомиколаївки приблизно  кілометрів 10 – 12, там дорога жахлива. Машини перевертаються, автобуси – тим більше, люди аж кричать». На відміну від пані Марії, Євгенія виборів не чекає. Говорить, що прийде нова влада, яка цим займатися ще не буде, а стара готується піти, тому  їй це вже не треба. «Дороги поробили вже скрізь, окрім Новомиколаївки»,  - бідкається продавчиня. Проте  на ринок все одно приїздить. Вона тут продає молочну продукцію і своїх покупців також має: під кінець робочого дня на її столі ми помітили лиш невеликі залишки бринзи. Дивлячись на  прилавки, розумієш, що в м’ясному корпусі діє неписане правило: продавці «молочки» йдуть швидше за продавців м’яса, принаймні такий висновок можна зробити, оглядаючи асортимент на прилавках корпусу ближче до кінця робочого дня.

Спостерігаючи за життям ринку, можемо помітити, що, як не дивно, торгуватися тут не заведено. Але не тому, що ціни влаштовують покупців, а із почуття взаємоповаги та солідарності.

“Ми ж зараз всі однакові. Он жіночка везе все, що змогла виростити, ви думаєте вона тут збагачується? Та ні! Виживає!” – пояснює місцева продавчиня.

Близько 12-ї години покупці починають сходитись на автобусну зупинку. Тут є люди і з Першотравневого, і зі Степанівки, і з Трояндового.  Більшість говорить, що дістатися додому доволі важко, особливо з тяжкими сумками, навантаженими продуктами, проте вибору ж все одно немає. Автобуси старі й незручні, дороги давно треба оновлювати.

Знайомство з Доброславським ринком наштовхнуло на цікаві роздуми – як же вдається людям власноруч регулювати відносини й уникати конфліктів? Ми, звичайно, не ідеалізуємо, але все це нагадувало територію справжнього самоуправління, де правила диктує ринок і традиції взаємодопомоги.  Відповідь почули від  чоловіка, із  яким прямуємо до автостанції: “Що ж тут дивного? Просто люди тут  як на долоні і звикли розраховувати тільки на себе. Так що ми виживемо, аби нам хоча б не заважали!”




Галерея




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!