Публікації

«ІТИ НА УРОК ПОТРІБНО З УСВІДОМЛЕННЯМ ТОГО, ЩО ТИ ТВОРИШ МАЙБУТНЄ КРАЇНИ»

«ІТИ НА УРОК ПОТРІБНО З УСВІДОМЛЕННЯМ ТОГО, ЩО ТИ ТВОРИШ МАЙБУТНЄ КРАЇНИ»

День учителя в Україні щорічно припадає на першу неділю жовтня. Про надзвичайно важливу професію редактор  газети «Лиманські факти» поговорив з учителями шкіл Лиманського району. Що дає сили п’ять днів на тиждень заходити до класу, що найбільше подобається в роботі вчителя і що насамперед потрібно змінити в  системі освіти  України – читайте в нашому матеріалі.

Валентина Олегівна Дешко викладає в Сичавській школі понад 10 років і постійно прагне вдосконалюватися. Підтвердження тому – нещодавня участь у  міжнародному семінарі  «Європейські цінності та компетентності в  роботі закладів освіти, культури, охорони здоров’я, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування: формування, впровадження і моніторинг», який проходив у литовському місті Вільнюс разом із 150  іншими учасниками з усієї України.

«Бути вчителем – мрія з дитинства. Мене так зачарувала перша вчителька Сичавської школи Віра Іванівна Літовенко, що мріяти про іншу професію я не могла. У свій перший  робочий день у школі я хвилювалася більше, ніж учні. Перший урок у мене проходив в 11 класі, так що діти були молодші за мене на п’ять років. Ох, і не просто мені було завоювати їхню повагу!

 Я для себе вивела таке правило: іти на урок потрібно усвідомлюючи, що ти твориш майбутнє країни. Сьогодні учні сидять за партою, а завтра  вони ухвалюватимуть закони. Своїм старшокласникам я завжди наголошую, що світ змінюється з неймовірною швидкістю, і зараз недостатньо здобути освіту. Сучасному суспільству потрібні люди,  які вміють творчо мислити, постійно працюють над собою, своїм розвитком.

Мені б хотілося, щоб діти після закінчення школи пам'ятали граматику української мови, але головне – щоб залишалися людьми за  будь-якої ситуації. Я завжди наголошую учням, що   Україна – це ми  самі, це не президент, не уряд, не територія – це ми, люди. Якщо ви, обіймаючи будь-яку посаду, від вихователя до президента, будете якісно виконувати свої обов'язки, ми будемо жити в принципово іншій країні».

Любов Іванівна Погорєлова працює вчителем фізкультури вже 48 років. Сім років тому вона придумала й організувала за підтримки школи й сільради найпопулярніше у Фонтанці спортивне змагання для школярів і батьків «Фонтанка спортивна».

«Мені дуже приємно, що кожного року кількість учасників змагань лише збільшується. Ми хотіли зробити сімейне свято, де діти й батьки зможуть  весело провести час і позайматися спортом. Напевно, найяскравіша та найулюбленіша частина нашої олімпіади - це «Дітки плюс предки» -  конкурси й  естафети для дітей 1-4 класів та їхніх батьків. Минулого року в  цих змаганнях узяли участь 80 осіб.

Спортивні заходи ми проводимо на майданчику перед входом до школи, і, повірте, тут стоїть такий галас! Однокласники вболівають за своїх, учителі – за класи, сусіди – один за одного. А батьки! Ви б бачили ці щасливі обличчя. Змагання проводяться раз на рік, але коли на вулиці мене зустрічає хтось із батьків, обов’язково питають, чи не буде ще чогось подібного. Я уявити собі не могла, що «Фонтанка спортивна» так сподобається всім.

Уже декілька років поспіль я думаю, що втомилася, і пора зі школи йти, але за час літніх канікул я встигаю так скучити, що кожного першого вересня я знову на роботі.

Найбільше радію, коли діти показують результати. Якось мені дали класне керівництво. Щоб моїм семикласникам було чим зайнятися, під час перерв я приводила їх  до спортзали. Тепер мої хлопчики - чемпіони області з баскетболу, а двоє з них цього року посіли перше місце в турнірі з шашок. І от скажіть після цього, що спорт не впливає на розумові здібності!

Тетяна Анатоліївна Труфан - учитель  молодших класів Крижанівської школи зі стажем 33 роки. Вона справжній новатор у своїй справі, варто поглянути на  сторінку у «Фейсбук», де  вчителька  щодня публікує незвичайні заняття зі своїми учнями. Поговорити з нами Тетяна Анатоліївна вирішила прямо в  класі у  присутності учнів: «У мене від них таємниць немає, ми один з одним чесні й завжди можемо домовитися». Такі ж чудові й  довірливі відносини в Тетяни Анатоліївни склалися з батьками її  учнів. У той момент, коли вчителька про це розповідала, до класу заглянула одна з мам, яка випадково  проходила повз школу і захопила для Тетяни Анатоліївни склянку кави. Чи це не показник теплих відносин?

«Усі 33 роки я викладаю в Крижанівській школі. Мої випускники вже приводять своїх діток, тож я вчу сім'ї цілими поколіннями. Не можу сказати, що з дитинства мріяла стати вчителем. Я вступила до педагогічного інституту, щоб довести собі, що я можу (був дуже серйозний конкурс на вступ), але коли я прийшла до школи, остаточно й безповоротно зрозуміла: це моє. У якому б настрої я не зайшла до класу, мене обіймають, кажуть, що люблять, ловлять кожне моє слово, і всі  проблеми одразу забуваються», – ділиться вчителька.

“Що найголовніше в житті? Оцінки в школі?», – звертається Тетяна Анатоліївна до третьокласників.

«Головне – життя!» – відповідають вони хором.

«Найкраще, що можуть зробити вчитель і батьки, це зрозуміти:  дитина – особистість. Батьки не мають звалювати на дитину те, чого вони не домоглися самі, а вчителі не повинні тиснути на неї. Потрібно знайти підхід, нехай навіть це буде 32 різних підходи до кожного в класі.

На кожен урок я намагаюся що-небудь нове вигадати, але зараз це набагато простіше. Можна знайти щось в Інтернеті й  потім роздрукувати на принтері, а раніше я ночами робила якісь шаблони, щоб вранці принести в клас. Звичайно, професія накладає відбиток, і навіть поза школою я залишаюся вчителем. Минулого року ми вивчали складну тему з математики, і  не всі в класі відразу розібралися.  Я довго думала, як же пояснити це доступним способом, і вночі прокинулася від того, що придумала метод!» – згадує жінка.

«Скажіть, чому я вас навчаю?» – знову звертається до учнів Тетяна Анатоліївна.

 І у відповідь: «Бути розумними, чесними, добрими, турботливими, не боятися шукати помилки й виправляти їх, бути сильними і дружними!»

«Якби  я могла звернутися до міністра освіти, попросила  б будувати школи, адже шкіл катастрофічно не вистачає, а все інше вчителі зроблять самі!» - ділиться Тетяна Анатоліївна.

Ми з великою шаною вітаємо вас, дорогі вчителі, з вашим професійним святом! Нехай кожен успіх учня буде вашою гордістю, нехай кожен урок дарує дітям не тільки знання та вміння міркувати, але й віру в хороше, надію на краще, різнокольорові мрії та сили прагнути до них. Залишайтеся мудрими й  добрими, цікавими й чудовими!


Галерея




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!