Публікації

МИ ПАМ’ЯТАЄМО

МИ ПАМ’ЯТАЄМО

У ЛИМАНСЬКОМУ РАЙОНІ ПОНАД 50 БРАТСЬКИХ МОГИЛ ТА ПОНАД 30 ПАМ’ЯТНИКІВ ВОЇНАМ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

У яке б село Лиманщини ви не заїхали, всюди зустрінете або пам’ятник, або скромний обеліск, або братську могилу загиблих у Великій Вітчизняній війні.  Під час воєнних дій ці поховання виникали стихійно: армійські похоронні команди та місцеві жителі ховали загиблих у воронках від авіабомб, в окопах або навіть у звичайних заглибленнях. Після війни пам’ять про загиблих зберігалася в серцях рідних: не всі знали, де поховані їхні родичі, не всі могли доїхати до місця поховання. Але кожен хотів, аби в його селі було місце, куди б він міг віднести квіти. У повоєнні роки по всій країні споруджували пам’ятники та меморіали, які стоять на Лиманщині і сьогодні.

У 1964-1967 роках на колишніх рубежах героїчної оборони Одеси було створено знаменитий одеський «Пояс Слави». Це ланцюг монументів навколо Одеси по 60-кілометровій дузі головного рубежу оборони. Загалом «Пояс Слави» налічує 11 пам'ятників, 4 з яких знаходяться в Лиманському районі: в Олександрівці, Новій Дофінівці, Григорівці і «Курган Слави» в районі заводу «Центроліт».

На місці меморіального комплексу «Курган Слави» у вересні 1941 року стояли на смерть воїни-прикордонники 26-го полку й десантники 3-го полку морської піхоти. Ці події увічнені в пам'ятнику, що височить над степом. 

Пам'ятник біля села Григорівка увічнює подвиг солдатів, який увійшов в історію як «Григорівський десант». У ніч на 22 вересня 1941 року кораблі Чорноморського флоту висадили 3-й полк морської піхоти. Морські піхотинці разом із воїнами 421-ї і 157-ї стрілецьких дивізій пройшли з боями 10 км до Дофінівки, одночасно частини Приморської армії вдарили від Крижанівки в напрямку Свердлового. Були розгромлені 2 румунські дивізії, ворог був відкинутий на 5-8 км і втратив можливість обстрілу міста. На захоплених трофейних гарматах вивели напис: "Більше по Одесі стріляти не буде".

Третій обеліск знаходиться біля села Нова Дофінівка. 

На честь десантників-чорноморців та воїнів 421-ї стрілецької дивізії, які 22 вересня 1941 року відкинули ворога на кілька кілометрів від Одеси, у центрі Олександрівки встановлено четвертий пам'ятник «Поясу Слави».

У травні 2010 року на території 412-ої батареї в смт. Чорноморське встановлено пам'ятник 250 шахтарям Донбасу, які загинули під час оборони Одеси. Шахтарі були кинуті для поповнення рядів  у серпні 1941 року, які захищали батарею від румунів і німців. Зі зброї їм було видано лише 10 гвинтівок на всіх, 5-6 гранат на кожного, ножі та саперні лопатки. У своєму першому й останньому бою воїни-шахтарі ціною свого життя не допустили захоплення батареї.

Усього в Лиманському районі понад 30 пам'ятників воїнам, які загинули під час Великої вітчизняної війни, та понад 50 братських могил. 

Про братську могилу радянських льотчиків М. Стребкова та  І. Щепоткіна, які загинули в повітряному бою над селом Зоря Труда 28 вересня 1941 року, нам розповіла жителька Першотравневого Наталія Сафронівна Сердюк. Вона, будучи десятирічною дівчинкою, першою підійшла до розбитого літака і зняла з шиї загиблих льотчиків жетони з іменами. Наталя Сафронівна навіть листи писала можливим родичам загиблих, але ніхто так і не відповів їй. Братська могила льотчиків знаходиться на маленькому кладовищі села Зоря Труда. 

А в селі Каїри ми зустріли жінок, які й досі доглядають за братською могилою, згадуючи солдатів, які загинули, захищаючи їхнє село, і були поховані місцевими жителями.




Галерея




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!