Публікації

НЕДОБУДОВАНА ШКОЛА У ФОНТАНЦІ

НЕДОБУДОВАНА ШКОЛА У ФОНТАНЦІ

ПРОДОВЖЕННЯ ДЕТЕКТИВНОЇ ІСТОРІЇ або СВІЖА ВЕРСІЯ ЗАВОЛОДІННЯ НЕДОБУДОВАНОЮ СПОРУДОЮ 

Уже кілька років поспіль мешканці села Фонтанка скаржаться на недостатню кількість місць у тамтешній школі. Класи переповнені й навіть розглядається варіант проведення навчальних занять у дві зміни. Цього року Фонтанська сільрада вирішила завершити будівництво школи, яка вже багато років знаходиться в занедбаному стані. Однак свої претензії на половину будівлі  заявив житель Фонтанки Микола Ткаченко. У попередніх випусках «Лиманських фактів» ми пояснили позицію представників місцевої сільради, а в цьому матеріалі надамо слово Миколі Ткаченку, який розповів свою версію заволодіння цим соціальним об’єктом. 

Микола Ткаченко розповідає, що колись був робітником у радгоспі, а потім, коли розпочався кооперативний рух, вирішив зайнятися будівництвом:  “Я заснував будівельний кооператив “Фонтанський”, який займався будівництвом різних об'єктів, зокрема й соціальних”.

«Мої діти ходили до школи у Фонтанці, і ще тоді гостро відчувалася нестача місць. Я знав про ці проблеми, оскільки був у батьківському комітеті. Із проханням про будівництво школи до мене звернувся тодішній директор радгоспу Іван Васильович.  У них не було коштів для цього, а я був забезпеченою людиною, тож мене попросили розпочати роботи за свої кошти. Потім мені  мали виплатити компенсацію від держави. Я почав будувати школу, а вже  1994 року почалася велика інфляція, і будівництво зупинилося», – розповідає чоловік.

Тоді ж Ткаченко підписав документ, який наразі зберігається в архіві і відповідно до якого вся будівля перейшла на баланс сільської ради. Здавалося б, питання вичерпано і все належить сільраді.  Але тепер Ткаченко стверджує, що віддав будівлю тільки тому, що хотів уберегтися від бандитів.

“Наскільки я пам'ятаю, у мене тоді була неприємна ситуація. Того року на мене “наїхали” бандити й хотіли відібрати цю будівлю. Із тодішнім головою сільської ради Віктором Огінським було складено фіктивний акт про нібито передачу будівлі школи в комунальну власність. Із головою сільради  ми домовлялися, що цей акт буде анульовано, не знаю чому він зберігся в сільській раді. Потім я дізнався, що мою школу визнали безхазяйним майном. Разом із моїм компаньйоном – фірмою «Колос» – ми оскаржили в суді це рішення. Тодішня голова районної державної адміністрації Людмила Прокопечко запропонувала мені погодитися на мирову угоду й віддати половину будівлі школи державі, інша половина мала залишитися за мною. Я погодився з пропозицією. За усною домовленістю  адміністрація мала викупити мою частину», – розповідає Микола Ткаченко.

- Чи дійсно Ваш кооператив звільнявся від сплати податків за будівництво школи?

Микола Ткаченко: Так, але не тільки я. Усі забудовники, які будували соцільні об'єкти, звільнялися від сплати податків.

- Чи плануєте Ви щось робити зі своєю частиною будівлі школи, чи вона так і буде простоювати?

Микола Ткаченко: Є два варіанти: або сільська рада в мене її купує і робить що хоче (вартість своєї частини Ткаченко оцінює в 4 млн. грн – ред.), або я забираю будівлю, знаходжу спонсорів і добудовую її (з подальшим комерційним використанням).

СУПЕРЕЧЛИВІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Версія Миколи Ткаченка має право на існування, однак суперечить збереженим із того часу документам.

По-перше, зі слів підприємця, будівництво здійснювалося виключно за його рахунок. Проте згідно з рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради від 10  вересня 1992 Вілюйській гідроелектростанції повернули понад  246 тис. рублів (на сьогодні – це  понад 100 тис. грн), які за документами вона вклала в  будівництво цього соціального об'єкта.

По-друге, Микола Ткаченко не пояснює, яким чином 1994 року документи, що підтверджують його права та права його фірми-партнера «Колос» на  частину будівлі школи, могли бути виготовлені за допомогою комп'ютерної техніки. У той час такої  техніки ще не було.

По-третє, залишилося без відповіді запитання, як його партнери з фірми «Колос» могли звернутися  2008 року до суду для визнання права власності на школу, коли ще 2006 року ця фірма була визнана банкрутом.

По-четверте, не зрозуміло, як йому вдалося зареєструвати право власності на 7/20 частин будівлі школи, якщо відповідно до судового рішення таку реєстрацію можна здійснити лише після введення об'єкта в експлуатацію.

Сумніви щодо правомірності таких дій виникли і у правоохоронців. У кінці травня 2019 року поліцейські Лиманського відділу поліції зареєстрували кримінальне провадження за фактом підробки офіційних документів, на підставі яких було здійснено відчуження частини недобудованої школи.

За словами працівників сільради, наразі вирішується питання про можливість перегляду незаконного судового рішення, яким було затверджено мирову угоду. Нагадаємо, що завдяки цій угоді  одна половина корпусу відійшла державі, а інша – приватній особі.




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!