Публікації

ОДИН ДЕНЬ ПАТРУЛЬНОГО ПОЛІЦІЇ ЛИМАНСЬКОГО РАЙОНУ

ОДИН ДЕНЬ ПАТРУЛЬНОГО ПОЛІЦІЇ ЛИМАНСЬКОГО РАЙОНУ

Поліцейські  України  відзначили своє професійне свято 4 липня. Редакторка «Лиманських фактів» Юлія Рубцова провела день з патрульними Лиманського району, щоб на власному досвіді ознайомитися з роботою групи швидкого реагування зсередини і зрозуміти, яка справжня ціна спокою в районі. Забігаючи наперед, зазначимо: коли Юля так легко погодилися на цей експеримент, вона погано уявляла, на що так необачно підписалася.

Ранок чергування патрульних Лиманського району, у якому я взяла участь, почався доволі спокійно. Мої «напарники»  – капітан Андрій Крохінов, який пропрацював в органах майже дев’ять років, та старший сержант Олександр Прокоф'єв, який на службі близько 23 років. Правоохоронці пожартували, що я «фартова», і можна брати мене на виїзди, щоб зміна була тиха. Однак зі свого досвіду вони знають, що більше викликів надходить ближче до вечора та вночі.

Аби краще забезпечувати правопорядок, Лиманський район умовно поділили на дві частини: південну, яка охоплює територію від селища Котовського до Нових Біляр, Іванова і Красносільської  об’єднаної територіальної громади, і центральну, що простягається від Іванова до Сербки. Кожну з цих частин патрулює одна машина з двома поліцейськими. Чергування триває рівно 24 години, з 8:00 до 8:00 наступного ранку. У середньому група швидкого реагування виїжджає близько 20 разів на добу і долає майже 300 км по своїй ділянці району. У насичені вихідні дні кількість викликів доходить до 50, відповідно подвоюється і відстань, яку вони проїжджають.

До речі, крім викликів, патрульні щовечора перевіряють тих, хто знаходиться під домашнім арештом. І не рідше одного разу на півріччя перевіряють документи  у власників зброї та умови її зберігання.

ВИПАДКИ З ПРАКТИКИ

За словами патрульних, під час зміни виклики трапляються найрізноманітніші, тож морально підготуватися до того, що на тебе чекає, просто неможливо. «Нас уже нічого не здивує, тому важко згадати щось незвичайне. Для нас звично все, що  для вас незвично», – знизують плечима на запитання про найбільш пам'ятні події Крохіновов і Прокоф'єв. Дійсно, їхнє вміння в будь-якій ситуації зберігати спокій та витримку, при всій непередбачуваності обставин ставитися до них із гумором і з посмішкою розмовляти з явно неадекватними людьми мене вразили найбільше.

Протягом чергування поліцейські встигають «приміряти» різні професії: вони і психологи, і адвокати, і рятувальники, і вихователі, і медіатори, які розв’язують конфлікти, іноді навіть трохи ветеринари.

Із нещодавнього – правоохоронців викликала до ринку активістка, яка вважала, що там у неналежних умовах тримають білок. «Жінка викликала нас, щоб ми впіймали тварин і випустили їх до лісу, – розповідає капітан Крохінов. – До того часу, як ми приїхали, господар ринку готовий був подарувати правозахисниці білок, і пропонував, щоб вона власноруч випустила їх на волю. Однак жінка чомусь не поспішала випускати наляканих скандалом тварин із клітки. Спочатку попросила нас втрутитися, потім зателефонувала до Одеського зоопарку, щоб сюди приїхала людина, яка займається виловом. Зрештою операцію з порятунку довелося перенести на понеділок, тому що в зоопарку по вихідних не працює відповідний спеціаліст». Чим закінчилася операція порятунку, патрульні так і не дізналися, але, на їхній погляд, білкам не так уже й погано жилося у величезній клітці з купою їжі.

Трапляються й курйозні випадки. Так, до патрульних зателефонувала схвильована дружина, чоловік якої не повернувся додому. Коли правоохоронці прибули на виклик, то виявили чоловіка на городі за будинком. Чоловік у нетверезому стані спав під вишнею. Інший випадок стосувався нападу собаки на людину. Виявилося, що «агресивним собакою» був навіть не алабай чи вівчарка, а сусідський малюк-пекінес.

Також у районі є «чергові заявники» – так патрульні називають тих, хто в службі 102 залишає по 5-6 заяв щодня. Проблема в тому, що на кожен виклик наряд зобов'язаний виїхати, навіть якщо нетверезий заявник потім з порога заявить: «Я вам не дзвонив, ви помилилися». Та поліцейські запевняють: це не найстрашніше, бувають і більш нецензурні вітання.

На жаль, комічні ситуації – нечастий виняток з величезної кількості страшних моментів, із якими доводиться стикатися поліцейським. Нещодавно, наприклад, поліцейські їздили до Фонтанки на виклик з приводу насильства в родині. Двері відчинила господиня будинку, яка викликала наряд, бо чоловік у пориві сварки почав її душити. Чоловіка знайшли на кухні. Він рушником затискав дірку між ребрами – виявляється, жінка, захищаючись, тицьнула в нападника ножем, що потрапив під руку. Чоловік помер через три дні в лікарні. Жінка під слідством і під домашнім арештом. За спостереженнями правоохоронців,  викликів стосовно домашнього насильства в районі найбільше.

Як уже зазначалося, кількість викликів збільшується під вечір. Головно причиною, частіше за все, є  вживання алкоголю. На кількість викликів також впливає пора року. Влітку, наприклад, завжди злочинів більше, як мінімум, через туристів. Найбільш гарячими точками в цьому плані стають пляжі. Люди розслабляються, не стежать за речами і грошима, що стає легкою здобиччю злодіїв. Подібні ситуації трапляються і в торговельному центрі «Рів'єра»: покупці, втрачаючи пильність, часто не стежать не тільки за гаманцями й сумками, а й втрачають із поля зору дітей. Олександр згадав, як під час патрулювання району, помітив на автостоянці малюка, який ще не вмів говорити і лише плакав. Маму знайшли по гучному зв'язку в торговельному центрі.

До речі, в нещодавніх пошуках чотирьох дітей із Фонтанки взяли участь саме Андрій і Олександр. Вони патрулювали район, у якому зникли діти, і, зрештою, повернули їх додому. Як зізналися втікачі, вони здалеку бачили поліцейську машину й навмисне ховалися.

РОБОТА ПОЛІЦЕЙСЬКОГО

 Чесно зізнатися, пів зміни, проведені в патрульній машині, мене  вразили до глибини душі. Кожен виклик вразив по-своєму: ДТП, «розборки» на будівництві, телефонні погрози. Однак по-справжньому страшно було біля будинку, із якого надійшов виклик про домашнє насильство. Жінка вся в крові вийшла до поліцейських і розповіла, що її побив чоловік, який зараз перебуває вдома. Один із патрульних запитав, чи є в будинку зброя, і зайшов туди. Мені інстинктивно захотілося схопити патрульного за руку й не пускати до будинку, де п'яний мужик міг вистрелити у правоохоронця. Історія, на щастя, закінчилася мирно. Жінка написала відмову: «Ну п'є чоловік, ну б'є, але куди ж його». Однак я ще довго буду згадувати закривавлену майку постраждалої й червоні калюжі на підлозі в будинку.

Перед тим, як ми попрощалися з патрульними, до машини підійшла жінка: «Я вас нещодавно згадувала, велике вам дякую. Син склав ЗНО, готує документи для вступу. Дякую вам!». Андрій Крохінов розповів, що близько року тому, він приїхав на виклик до жінки, яка звернулася до правоохоронців за допомогою щодо її сина. Виявилося, що в підлітка доволі тяжкий характер, а оскільки жінка виховувала хлопця сама, то не могла з ним впоратися, тому й викликала поліцейських.  Як на мене, це дуже дивне рішення: яке відношення має поліцейський до складнощів виховання? Але тоді капітан Крохінов поговорив із сімнадцятирічним хлопцем як із  власним сином, і це деякою мірою змінило світогляд підлітка.

Обидва мої сьогоднішні «напарники» Андрій та Олександр поділилися, що іншої роботи собі не уявляють.  Мені здається, саме те, що ти можеш позитивно вплинути на чиєсь життя або врятувати людину, і змушує вранці заступати на зміну, незважаючи на труднощі. Напевно, будь-яка робота вимагає відповідальності й терпіння, але поліцейські мають бути ще й мужніми, сильними і сміливими. Тепер я точно знаю, що служба в поліції – не для людей зі слабкими нервами: важливо чітко розуміти, що і навіщо робиш, до чого ці дії приведуть, бути стратегом своєї справи. Редакція газети «Лиманські факти» щиро вітає людей, причетних до цієї нелегкої професії. Бажаємо вам міцних нервів, витримки, терпіння та удачі. Дякуємо Вам за сумлінну й відповідальну працю!


Галерея




У вас є, що нам розповісти?
Поділіться з нами, заповнивши форму!